Трава буркун как выглядит
Буркун-трава
Донник (трава буркун): полезные свойства Источник: http://aleksanman.narod.ru/donnik.html
Ох, разросся донник в нашем огороде, все лето цветет, а ягодок не родит.
И не надо! Он без ягод хорош. Если бы растениям, как это случилось с некоторыми животными, ставили памятники, то трава буркун была бы первой кандидатурой, потому что благодаря ему сделано исключительно ценное для человеческой цивилизации открытие. Полезные свойства донника были обнаружены еще американскими колонистами.
Донник восстанавливает плодородность почв
Американские колонисты выращивали на отвоеванных у прерий участках кукурузу или хлопок. Когда же почвы истощались, переселялись на другие земли. В их жилье поселялись пасечники, которые засевали покинутые урочища самой непривередливой культурой, прекрасным медоносом – донником (буркуном).
А через два-три года оказывалось, что земли полностью восстановили свою плодородность. На корнях донника ученые нашли клубеньки с бактериями, которые поглощали свободный азот воздуха и превращали его в минеральные соли. Такое свойство имеют и все родственники донника – бобовые, которые к тому же очищают почву от радиации и разных вредных веществ.
Полезные свойства донника в народной медицине
Донник – одно из самых эффективных лекарственных растений, спектр его применения довольно широкий. Препараты из травы буркун усиливают кровообращение, снимают воспаление, способствуют рассасыванию всяких подозрительных затвердений, стимулируют выделение молока у кормящих матерей.
Болгарская народная медицина, да и наша тоже, использует полезные свойства донника при фурункулезах, трещинах прямой кишки, герпесе. Особенный интерес представляют неодиночные сообщения о том, что низкорослый буркун желтый, или лекарственный, замедляет развитие злокачественных опухолей и уменьшает боли на поздних стадиях онкологических заболеваний. Даже донниковый мед, который немножко горчит, имеет такие лечебные свойства.
Рецепты водных и масляных настоев, компрессов из донника
При фурункулезе, трещинах заднего прохода полезен настой: две столовые ложки заливают стаканом кипятка, настаивают два часа и пьют теплым по трети-половине стакана раза два-три на день.
Наружно применяют настой донника на оливковом масле – для ускорения созревания фурункулов и нарывов, рассасывания затвердений в грудных железах, связанных с воспалениями. Для этого одну часть травы буркун берут на десять частей растительного масла. При ревматических отеках суставов помогают такие компрессы: две столовые ложки травы заливают 500 граммами, настаивают два часа.
Говорят, что настоящая женщина – это та, которая из ничего три вещи сделает: салат, шляпку и скандал. Фантазируя над салатами, непременно добавляйте в них как можно больше листиков донника – скандалов в семье станет меньше.
Буркун: вирощування в саду, властивості, види
Автор: Олена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Опубліковано у Садові рослини Опубліковано: 17 лютого 2018 Останні правки: 28 вересня 2020
Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною.
Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.
Посадка й догляд за буркуном
Трава буркун – опис
Рослина буркун має стрижневий корінь, гіллясте стебло, що сягає у висоту від 50 см до 2 м. На його пагонах росте трійчасте, як у конюшини, листя з зубчастими листочками. Дрібні білі або жовті квітки буркуну зібрані в пухкі верхівкові подовжені суцвіття. Плоди – голі овальні боби завдовжки 3-4 см. Насіння буркуну зберігає прорісність до 14 років.
Як сидерат буркун покращує структуру ґрунту і насичує її азотом, а вирощуваний як корм утворює насичену вітамінами поживну біомасу, що допомагає наростити жир і має молокогінний ефект.
Застосовується трава буркун, якій властиві приємні пахощі свіжого сіна, для ароматизації тютюну й мила та для фіксації запаху в парфумерній промисловості.
Буркун – медонос, причому один із найкращих: бурштиновий або білий мед цієї рослини пахне ваніллю.
Вирощування буркуну
Посадка буркуну
У культурі вирощується не так багато видів буркуну, і частіше за інші – буркун жовтий і буркун білий. Розмножуються ці рослини переважно генеративно. До складу ґрунту буркуни особливих вимог не висувають: добре ростуть вони на солонцях, чорноземах, карбонатних і слабкопідзолистих ґрунтах, проте всі вони не зносять кислих ґрунтів і заболочених ділянок із високим заляганням ґрунтових вод. Властивості цих рослин накопичувати азот і добувати поживні речовини з важкорозчинних ґрунтових сполук дозволяє їм добре розвиватися навіть на малородючих ґрунтах. Слід знати, що з усіх бобових буркун є найбільш світлолюбною культурою.
Перед посівом ділянку під буркун перекопують із внесенням калійних і фосфорних добрив – по 20 г калійної солі і 50 г суперфосфату на кожен м².
Твердокам’яне насіння буркуну необхідно скарифікувати за 3-4 тижні до посіву. Для цього використовують конюшинотерки, пропускаючи через них посівний матеріал 2-3 рази, або спеціальні скарифікатори. Насіння буркуну сіють у квітні або в травні в дрібні борозенки, зроблені в вологому ґрунті на відстані 45-60 см, потім борозенки злегка присипають землею й ущільнюють поверхню.
Посів нескарифікованого насіння здійснюють розкидом у землю або в сніг у лютому чи навіть у січні: талі води й весняні дощі розм’якшать жорстку оболонку насіння, і воно дасть паростки вже при температурі 2-4 ºC. У південних районах буркун можна сіяти в серпні.
Догляд за буркуном у саду
При весняному посіві сходи з’являються за два тижні. У стадії розвитку двох справжніх листочків необхідно прорідити сходи й прополоти ділянку, обережно розпушуючи ґрунт у міжряддях. В ідеалі рослини мають перебувати одна від одної в ряду на відстані 30 см, якщо тільки ви не сіяли буркун як сидерат.
Постійного поливання рослина не потребує – вона посухостійка, однак внесення в ґрунт калійних і фосфорних добрив необхідне. У перший рік життя рослина плодів не утворює, оскільки активно розвиває кореневу систему, і її коренева шийка залишається зимувати в ґрунті, тому важливо, щоб наступної весни ділянку не затопило талими водами. А коли буркун цвіте, на нього злітаються бджоли, які збирають нектар для чудового за своїми смаковими і цілющими властивостями меду.
Як будь-яка сільськогосподарська культура, буркун уражається хворобами й потерпає від шкідників. Із захворювань найчастішими бувають борошниста роса, аскохітоз, пероноспороз, бактеріоз коренів, септоріоз і жовта мозаїка. З грибковими хворобами, які вражають рослину в несприятливих умовах, можна боротися розчинами фунгіцидних препаратів, наприклад, бордоською сумішшю, Фундазолом, Абіга-Піком, Максимом і іншими препаратами подібної дії, а що стосується мозаїки, то ліків від неї немає, тому хворі екземпляри потрібно якнайшвидше видалити з ділянки й обов’язково спалити.
Серед шкідників ворогами буркуну є переважно різного роду блощиці й довгоносики: конюшиновий, рудий люцерновий і жовтий насінняїд; листовий, бульбочковий і великий люцернові довгоносики; буркуновий і щетинистий бульбочкові довгоносики; паломена зелена; капустяна, ріпакова, трав’яна, люцернова і гірчична блощиці; крайовик і камптопус облямовані; червоноклоп безкрилий; стенодема колючкувата; лінійчатий, ягідний і весняний щитники. Знищують комах системними інсектицидами, наприклад, Актарою, Актелліком, Карбофосом та іншими препаратами подібної дії. Однак при дотриманні сівозміни, регулярних прополюваннях, обробці насіння і ґрунту перед посівом та профілактичних весняних і осінніх обприскуваннях ділянки інсектицидами вам навряд чи доведеться зіткнутися з цією армією шкідників.
Збір і зберігання буркуну
Збір лікарської сировини здійснюють під час цвітіння буркуну: секатором або ножицями зрізають верхівкові грона й бічні пагони, пов’язують їх у пучки й підвішують для сушіння до стелі в добре провітрюваному сухому приміщенні. Можна скористатися електричною сушаркою, встановивши на ній температуру 40 ºC. Щойно стебла висохнуть, буркун обмолочують і просівають отриману масу через дротове сито, щоб відокремити великі стебла. Лікарською сировиною є солонувато-гіркі на смак плоди, що пахнуть кумарином, листя, квітки й дрібні пагони буркуну.
Зберігають буркун у закритих скляних або керамічних посудинах у сухому темному місці.
Види і сорти буркуну
У культурі найчастіше вирощують два види буркуну.
Буркун білий (Melilotus albus)
гунба, гуноба, буркун чоловічий – дворічна рослина заввишки від 30 до 150 см, силосна й пасовищна культура з пір’ястим листям, шиловидними прилистками та пазушними суцвіттями з білих квіток метеликового типу. На відміну від інших медоносів, буркун білий виробляє нектар навіть у посуху, приваблюючи бджіл запахом сіна. У природних умовах буркун білий зустрічається в ярах, на схилах і сухих пустирях, по краях доріг і полів України, Білорусі, Молдови, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру і Кавказу. У культурі вирощують такі сорти буркуну білого:
Окрім описаних, вирощують такі сорти буркуну білого, як Люцерновидний 6, Середньоволзький, Поволзький, Обський гігант, Ом, Саянський, Стрітенський, Мещерський 99, Рибінський, Немюгюнський, Булат, Діомид і інші.
Буркун жовтий (Melilotus officinalis)
або буркун лікарський, або буркун лікувальний, у природі дуже поширений в Україні, Білорусі, Середній Азії, Західному Сибіру й на Кавказі. Зростає він уздовж доріг і полів, серед чагарників, по ярах, на узліссях лісів, на луках і в молодих посадках. Це дворічна трав’яниста рослина зі стрижневим коренем, що має численні відгалуження, з прямим, здерев’янілим у нижній частині стеблом заввишки 1,5-2 м, черговим довгочерешковим трійчастим листям, сизувато-зелені і пилчасто-зубчасті по краю листочки якого мають довгасто-яйцеподібну форму. Жовті квіти складають багатоквіткові грона завдовжки 5-7 см. Плоди рослини, поперечно-зморшкуваті бурі боби, містять гладке, овальне, жовте або жовто-буре насіння, що дозріває в серпні-вересні. Найчастіше вирощують такі сорти буркуну жовтого:
Властивості буркуну – шкода і користь
Корисні властивості буркуну
Трава буркуну лікарського містить цимарин, дубильні й жироподібні речовини, ефірну олію, флавоноїди, аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, цукри, слиз і глікозиди, при розщепленні яких утворюється кумарин – безбарвна кристалічна речовина з запахом сіна.
Лікувальні властивості буркуну відомі з давніх-давен: він має відхаркувальну, гіпотензивну, протизапальну, антисептичну, антикоагуліруючу, фібринолітичну, пом’якшувальну, потогінну, вітрогінну, протисудомну, ранозагоювальну і заспокійливу властивості. Застосування препаратів буркуну ефективне при лікуванні кашлю, бронхітів, водянки, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, закрепів, метеоризму, істерії, неврастенії, мігрені, підвищеної нервової збудливості, безсоння, дифузного токсичного зобу, подагричних і ревматоїдних артритів, а також при наривах, гнійних ранах, фурункулах і запаленнях жіночих статевих органів.
Властивості меду буркуну роблять його незамінним засобом від безсоння, захворювань верхніх дихальних шляхів, підвищеного артеріального тиску, неврозів і головних болів, при варикозному розширенні вен і хворобах суглобів. Призначають його також для стимулювання лактації. Виправдовує себе мед із буркуну і як м’який сечогінний та послаблюючий засіб.
Буркун – протипокази
Протипоказаний буркун при хворих нирках і вагітності. Не забувайте, що рослина отруйна, тому слід суворо дотримуватися дозування: у великих кількостях буркун погано діє на гладку мускулатуру і пригнічує нервову систему, а при тривалому вживанні може викликати головні болі, сонливість, запаморочення, нудоту й блювоту, а в окремих випадках – ураження печінки, підшкірні внутрішні крововиливи та навіть параліч центральної нервової системи. Тому приймайте препарати буркуну тільки за призначенням лікаря і в строго обумовлених дозах.
Буркун белый или донник белый
Нижние листья обратнояйцевидной формы, остальные пильчато-мелкозубчатые, продолговатые. Цветки мелкие мотылькового типа, они белого окраса и собраны в пазушные довольно длинные кисти. Стоит отметить, что надземная часть донника обладает приятным ароматическим запахом, а на вкус трава солоновато-горьковатая.
Растение встречается в основном в сухих местах, например, его можно увидеть вдоль железных дорог, по обочинам шоссе, на пустырях. В России оно распространено на Кавказе, во всей Сибири, произрастает в Средней Азии и на Дальнем Востоке.
С лечебной целью используется надземная часть растения, а именно его трава – цветки, стебли, листья. В доннике присутствует душистое вещество кумарин, которое и обеспечивает его ароматический запах, немного напоминающий аромат сена.
Стоит отметить, что внутреннее применение донника должно осуществляться с осторожностью, так как растение относится к категории ядовитых представителей флоры.
• Сбор и заготовка сырья
Надземная часть растения заготавливается в основном с июля по август. С этой целью необходимо облачиться в резиновые прочные перчатки, так как буркун белый ядовитый, и уже после этого можно приступить к аккуратному срезанию травы.
После того как трава срезана, ее раскладывают тонким слоем на поддоне, который, желательно поместить в проветриваемое помещение. Сырье рекомендуется довольно часто переворачивать, это предотвратит его отсыревание и последующее загнивание.
Когда оно окончательно высохнет, его необходимо упаковать в мешки, которые будут сшиты из натуральной ткани, и положить их в сухое проветриваемое помещение. Хранить сырье рекомендуется не более двадцати четырех месяцев, так как по прошествии этого времени трава потеряет свои лекарственные свойства и станет непригодна для использования.
Буркун белый часто применяется народными целителями, из травы готовят настой, отвар, которые используют при разных патологических процессах, например, при малярии, эпилепсии, лихорадке, хроническом кашле, простудных заболеваниях, нарушении сна, в качестве мочегонного средства при появляющихся отеках, а также для улучшения лактации у кормящих женщин.
Согласно известным данным, это растение рекомендуется применять в качестве антикоагулянта. В Болгарии настой, приготовленный из травы, применяется при частой головной боли. Это снадобье проявляет активность в отношении таких микроорганизмов, как стафилококк золотистый, и кишечная палочка.
Водная вытяжка, приготовленная из буркуна белого, способна ингибировать прорастание некоторых семян, а также она замедляет развитие и рост уже взрослых растений. Иногда донник применяют для придания особого аромата пиву и табаку.
Из стеблей растения получают волокна, из которых делают мешковину и прочные веревки. Из цветков и листьев изготавливают целебную мазь, которая обладает ранозаживляющим свойством.
Для приготовления настоя вам потребуется столовая ложка предварительно измельченного сырья, которую рекомендуется залить кипятком, в количестве 200 миллилитров. Затем тару необходимо накрыть крышкой. И оставить на сорок минут или на час.
По истечении этого времени, снадобье достаточно настоится, и его рекомендуется профильтровать, с этой целью можно применить ситечко с мелкой сеткой, если же такого в хозяйстве не найдется, тогда вполне подойдет двойной марлевый слой.
Принимать настой рекомендуется по пятьдесят миллилитров три раза в день, желательно до начала трапезы. Снадобье окажет положительный эффект при простудных заболеваниях, при нарушении сна, при эпилепсии, а также усилит процесс лактации.
После этого снадобье снимают с плиты, дают ему хорошо остынуть, и профильтровывают его через мелкое ситечко, после чего отвар нужно довести до изначального объема, для этого рекомендуется просто долить кипяченой горячей воды. Хранить его необходимо в холодильной камере не более недели, и употреблять по назначению.
С антикоагулянтной целью рекомендуется приготовить такой настой. Вам потребуется одна столовая ложка предварительно измельченного сырья, которую заливают 500 миллилитрами кипятка, после чего настаивают целую ночь.
Утром рекомендуется настой профильтровать через двойную марлевую салфетку, и принимают его по сто миллилитров, желательно четыре раза в сутки, но при этом необходимо обязательное наблюдение врача, а также следует контролировать протромбиновое время.
Помните, что растение считается ядовитым, поэтому следует соблюдать особую осторожность не только при его сборе и заготовке, но и во время применения в виде отвара и настоя. Желательно, перед этим проконсультироваться с квалифицированным врачом, чтобы избежать появления каких – либо негативных последствий.
Далее видео «Bokhara Clover (Melilotus Albus) / White Honey Flower «
БУРКУН
Смотреть что такое «БУРКУН» в других словарях:
буркун — сущ., кол во синонимов: 2 • донник (9) • растение (4422) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
Буркун — см. Донник … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
буркун — I а/, ч. Те саме, що буркотун. II у/, ч. Трав яниста кормова і медоносна рослина з трійчастим вузьким листям і довгими китицями дрібних квіток … Український тлумачний словник
буркун — 1 іменник чоловічого роду, істота буркотун буркун 2 іменник чоловічого роду рослина … Орфографічний словник української мови
буркун-зілля — я, с., діал. Лугова і лісова трава з вузьким трійчастим листям і дрібними квітками; буркун білий … Український тлумачний словник
буркун-зілля — іменник середнього роду діал … Орфографічний словник української мови
свиной буркун — сущ., кол во синонимов: 5 • гусятник (12) • подорожник (13) • растение (4422) • … Словарь синонимов
Донник — буркун (Melilotus), род двулетних, реже однолетних растений семейства бобовых, объединяет около 20 видов, встречающихся в Европе, Северной и Средней Азии, Северной Африке, Северной Америке и Австралии. В СССР (в основном на Кавказе)… … Большая советская энциклопедия
Медоносные растения — Так наз. растения, у которых находятся особые медовые железки, медовики, или нектарники (см.), выделяющие сладкую сахаристую жидкость, так называемый нектар, или мед. М. растений чрезвычайно много; они встречаются в различных семействах цветковых … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Бакулин, Иван Иванович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Бакулин. Бакулин Иван Иванович Прозвище Буркун Дата рождения 29 … Википедия
Каротин
Е160a
Каротин (от лат. carota «морковь») — жёлто-оранжевый пигмент, непредельный углеводород из группы каротиноидов.
Эмпирическая формула С40H56. Нерастворим в воде, но растворяется в органических растворителях. Содержится в листьях всех растений, а также в корне моркови, плодах шиповника и др. Является провитамином витамина А. Зарегистрирован в качестве пищевой добавки Е160a.
Согласно общепринятой классификации, представленное дополнение к различным продуктам питания получило маркировку Е160а. Само название вещества происходит от латинского слова «carota», что в буквальном смысле переводится как «морковь».
Объясняется столь странное имя тем, что именно этот корнеплод имеет практически рекордное содержание каротина, созданного самой природой. Кроме морковки пищевая добавка стала важной частью ряда других овощей и фруктов вроде дыни, капусты, абрикоса, хурмы, тыквы, петрушки, сладкой картошки и экзотичного манго.
Чтобы определить, имеется ли в определенном овоще повышенное содержание каротинов, можно воспользоваться методом «на глаз». Чем насыщеннее оранжевый цвет созревшего плода, тем выше шансы того, что овощ порадует хорошим уровнем полезного ингредиента.
На фоне этого вопрос о том: опасна или нет добавка, практически отпадает. Большинство потребителей считает, что если компонент имеет естественное происхождение, то его возможный вред обычно сведен к минимуму.
Краситель вообще не растворяется в воде, но вместо этого легко контактирует с органическими растворителями или жирами. С медицинской точки зрения Е160а числится провитамином А, необходимого для нормальной жизнедеятельности каждого человека.
При этом врачи напоминают о том, что какой бы качественный каротин в составе готового блюда ни был, его необходимо употреблять дозировано.